Тоже не так давно городской конкурс проходил, "Знавці творчості Т.Г.Шевченка". Воооот, пришлось опять подумать над сочинениями) и они перед вами)
Через терни до зірок
Per aspera ad astra... Через терни до зірок.
Напевне, для кожного ця фраза пов'язана з чимось особливим: з конкретним випадком, з конкретною миттю, хвилиною або подїєю. Але для кожного це означало одне - перемога над собою.
Наскільки рішуче, впевнено та гордо звучить таке солодке й приємне слово "Перемога". Вона сама по собі є, на мою думку, унікальним проявом наполегливості, сили, загартованості та праці, кращого аналогу якій, мабуть, немає.
Зірки - це не що інше, як там сама перемога, до якої кожен з нас хоч раз прагнув так само, як дитина хоче дотягнутися до неба, щоб дістати ту саму заповітну зірочку, омріяну та прекрасну.
Усе починається з мрії. І мрій стільки, скільки зірок на небі. Мабуть, рівно стільки ж. Але кожному з нас миліша своя зірка, нехай не сама яскрава, але така бажана і, на перший погляд, така доступна.
Мрія народжує бажання. Бажання народжує дію. Я вважаю, що найяскравішим прикладом виконання формули "Мрія - Бажання - Дія - Перемога" є наші параолімпійці. Зірка кожного з них сяє яскравіше, бо занадто багато перепон на їхньому шляху, але завдяки сяйву мрії, вони бачать свій шлях, мають величезне бажання досягти олімпійських вершин. Вони довели, що скільки б в тебе не було можливостей, лише завдяки мобілізації внутрішніх сил, ти побачиш зоряне небо, і твоя зірка засяє по-справжньому на небосхилі досягнень.
Людина, яка відчула солодкий, але водночас трішки терпкий смак Перемоги, розуміє весь сенс фрази "Через терни до зірок" і вона буде знову і знову запалювати нові зірки задля покращення внутрішнього "Я".
"І буде дух його із віку в вік сіяти"
З творчістю Тараса Григоровича Шевченка Україна знайома понад століття. Увесь світ пізнав його твори пізніше. На жаль, Тарас Григорович не зазнав слави за життя. Але усюди, де б не лунала шевченкова поезія, дух того часу, український дух, дух самого Шевченка неодмінно відчувався.
Асоціацій з цією, без сумніву, талановитою і значущою персоною виникає безліч. Патріот, батько української літератури, реаліст, правдоруб, борець за українську мову і ще багато-багато чого. Для кожного він свій. Для мене він завжди був і є Людиною з великої літери. Щоразу, як згадую Шевченка, розумію, що навіть не те, що не зустрінеш подібної поезії, а просто не зустрінеш такої особистості.
Шкода, що завжди правда була продажна, як за часів Тараса Григоровича, так і в наш час. Гірко так говорити, але особливо зараз це неймовірно помітно. Купити можна всіх так званих "правдорубів": владу, дрібних чиновників, політиків тощо. І це не може не лякати і не змусити задуматися над вічно актуальним питанням: "А що ж буде далі?"
В усі часи правда була своя, а шевченківською правдою була справедливість і чесність. Саме вміння доносити цю правду, висловлювати та переконувати, досі виділяє його з-поміж багатьох. Його особистість полягає саме у неповторній Шевченківській Правді, яка чомусь якоюсь невідомою силою дає надію та наснагу, можливість йти далі.
І тому під час читання його поезій, ніби легенький вітерець свободи проходе крізь тебе, наповнює кожну клітину і відпускає... І ти розумієш, що все минуло, правда існує, бо дух батька-Шевченка досі блукає просторами світу і сяє кожному, хто цього потребує.
Комментариев нет:
Отправить комментарий